Екскурсія міськими очисними спорудами: як працюють «нирки» Сум

Історія сумських очисних споруд починається з 50-х років. Перші очисні споруди були розташовані поблизу озера Чеха (тепер це вулиця Замостянська) і мали максимальну потужність 18 тис. м3 на добу. З введенням їх в експлуатацію на той час значно покращився санітарний стан міста, вперше було забезпечено очищення каналізаційних вод. Наприкінці 60-х років чисельність населення Сум суттєво зростала, паралельно з будівництвом житла збільшувалася кількість об’єктів соціально-культурного значення, освітніх закладів та промислових підприємств.  У 1963 році виконкомом приймається рішення щодо проєктування очисних споруд на землях біофабрики по дорозі на Червоне село. Виходячи із постійно зростаючого водоспоживання міста, були збудовані  чотири черги очисних споруд із загальною проєктною потужністю 135 тис. м3/добу.

На сьогодні міські очисні споруди щодоби опрацьовують близько 40 тис. м3 стічних вод. Наразі експлуатуються споруди II  та III черг.  Загальна площа території очисних споруд – понад 50 га. На станції працює 93 фахівці, 10 з них – працівники хімічної лабораторії.

 

 

Очищення стічних вод складається з трьох стадій – механічної, біологічної та знезараження.

 

 

Перший етап механічної очистки – сучасні решітки, які вдалося оновити завдяки коштам інвестиційних програм. На решітках в будівлі грат затримується сміття, яке і є причиною руйнування каналізаційного обладнання та серйозних аварій. Відомо, що підприємства різних галузей промисловості та видів господарської діяльності скидають до міської каналізаційної системи жири, відпрацьовані нафтопродукти, сміття, ґрунт, абразивні порошки, гіпс, вапно, пісок, металеву та пластмасову стружку, смоли, мазут, речовини з небезпечними бактеріальними, вірусними, токсичними забрудненнями. Для зменшення навантаження на очисні споруди у 2019-2020 роках підприємство оснастило сучасними граблями також найпотужніші каналізаційно-насосні станції міста. За словами начальника каналізаційного господарства Павла Курдеса, вдень вилучається від 300 до 500 кг сміття з однієї станції.

 

 

Другий етап – пісковловлювачі, де стічні води позбавляються від мінеральних забруднень розміром від 0,25 – 0,4 мм і більше. Важкий пісок опускається на дно, звідки його згрібають. Як повідомив директор підприємства Анатолій Сагач, у межах інвестиційного проєкту часткової реконструкції очисних у співпраці з НЕФКО наявні пісковловлювачі мають бути повністю реконструйовані та доповнені механізмом аерації для покращення осідання піску. Пісок з пісковловлювачів за допомогою гідроелеваторів подається  для зневоднення на піскові майданчики.

 

 

Наступний етап – радіальні первинні відстійники. До них вода потрапляє після пісковловлювачів аби осіли нерозчинені органічні домішки, жири та плаваючі речовини.  Осад та жири перекачуються плунжерними насосами  на мулові майданчики. Вода після первинних відстійників системою підземних трубопроводів надходить на аеротенки,  в яких починається етап біологічної очистки.

 

 

Аеротенки – це великі басейни, в яких створені умови для того, щоб тут жив та розмножувався так званий «активний мул» – бактерії та мікроорганізми: вони споживають розчинену у стічних водах органіку. Етап біологічного очищення стічних вод  мікроорганізмами може тривати від 6 до 14 годин. Для того, щоб активний мул не загинув, в аеротенки за допомогою компресорів цілодобово подається повітря. Проте бактерії можуть загинути не лише без кисню, але й від залпових надходжень токсичних речовин від сумських підприємств. Для найбільш ефективного контролю над процесами життєдіяльності біомаси фахівці підприємства постійно здійснюють гідробіологічний аналіз стану активного мулу, підтримують його життєдіяльність.

 

 

Відокремлення активного мулу від очищених стоків відбувається у вторинних відстійниках. Надлишковий активний мул підлягає зневодненню, ущільненню та відкачується насосами на мулові майданчики. Сьогодні фахівці підприємства експериментально вивчають ефективність зневоднення сучасними дегідраторами.

 

 

Очищену воду з вторинних відстійників перед скидом до річки обов’язково знезаражують. До 2020 року дезінфекція здійснювалася рідким хлором. Тепер при знезараженні стічної води підприємство розпочало використання гіпохлориту натрію. Його застосування не лише убезпечує здоров’я працівників, але й дозволило очисним спорудам КП «Міськводоканал» вийти з переліку потенційно небезпечних об’єктів Сумської області.

Контроль за якістю стічних вод після очищення на очисних спорудах та води річки-водоприймача проводиться хімічною лабораторією очисних споруд, Державною екологічною інспекцією в Сумській області та Сумським обласним лабораторним центром МОЗ.

 

 

Ефективний строк експлуатації очисних споруд – 50 років. Очисні споруди КП «Міськводоканал» на сьогодні технічно застарілі і, хоча забезпечують переважно стабільне очищення стічних вод, без нагальної реконструкції можуть зупинитися в будь-яку мить. І альтернативи у міста наразі немає. Також актуальним залишається питання утилізації надлишкового мулу, його можливого використання як добрива у сільськогосподарському виробництві або для вироблення теплової та електричної енергії.